СЕКЦІЯ 5. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

О. Ю. Лябах, магістр

Київський університет імені Бориса Грінченка

Науковий керівник – к.п.н., доцент Вембер В.П.

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Новий тип суспільства передбачає зміни у сучасній системі освіти. Соціальний розвиток значною мірою впливає на зміну та вдосконалення навчальних технологій в контексті процесів глобалізації, зростання мобільності науки та освіти, посилення міжкультурних обмінів, що стимулюють впровадження педагогічних інновацій, гуманістична спрямованість яких покликана забезпечити розвиток творчого потенціалу нації, досягнення високого професійного рівня особистості.

Управління впровадженням інноваційних технологій в закладах загальної середньої освіти розглядається сучасними дослідниками як частина управлінської діяльності, в якій засобами планування, організації, керівництва й контролю процесів розробки новизни забезпечується цілеспрямованістю та організованістю діяльності колективу школи щодо нарощення її освітнього потенціалу і, як наслідок, отримання якісно нових результатів освіти.

Сучасні науковці виділяють такі основні напрямки інноваційної управлінської діяльності [3, c. 81-82]:

- здійснення стратегічного управління через визначення найбільш оптимальних шляхів розвитку навчального закладу;

- реалізація особистісно-зорієнтованого підходу до управління закладом освіти через створення умов для особистісного та професійного зростання керівника;

- варіативність управлінських дій керівника закладу загальної середньої освіти через наявність професійного ресурсу;

- обізнаність та інформованість керівника через глибокі знання про специфіку освітньої системи, її зовнішніх і внутрішніх складових у динаміці її розвитку та інформованості щодо стану і змін;

- здатність до постійного професійного розвитку керівника, набуття ним відповідних наукових знань;

- самомоніторинг та моніторинг результативності будь-якого виду управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу через її аналіз та коригування;

- релевантність в діяльності керівника навчального закладу;

- результативність у діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Управління впровадженням інноваційних технологій у закладі освіти за              Л. Ващенко можна здійснювати в певній послідовності. Ввесь процес вона умовно поділила на 7 етапів.

Перший етап – усвідомлення педагогічним колективом необхідності змін та нововведень і готовності впроваджувати інновації в навчально-виховний процес. Другий етап – пошук та актуалізація нових ідей. На цьому етапі формується творча група, основна мета діяльності якої – розробка та оформлення інноваційних ідей у проект чи програму, а також виявлення кола проблем, які необхідно вирішити, актуалізація нових ідей та їх обговорення.

Третій етап – здійснення проектування нововведення. Творчою групою визначається майбутня перспектива та стратегія досягнення поставленої мети.

Четвертий етап – апробація нової педагогічної ідеї, експериментальна перевірка цих нововведень. На цьому етапі важливим є врахування готовності колективу до реалізації інноваційних технологій, мотивації педагогів, наявності стресів, функціональної невизначеності, поінформованості кадрів. Необхідно створити комфортні умови для усіх суб’єктів інноваційної діяльності.

П’ятий етап – це підготовка суб’єктів навчально-виховного процесу до роботи в нових умовах, що здійснюється, як правило, в умовах перепідготовки кадрів і передбачає продуманий вибір стилю управління, засобів оцінки та контролю проміжних результатів, делегацію повноважень. Також важлива на цьому етапі роль наставника, керівника творчої групи, науковця.

Шостий етап передбачає формування позитивного ставлення колективу до нововведень. Оскільки в процесі впровадження інноваційних технологій можуть виникнути труднощі щодо нового режиму.

Сьомий етап – оприлюднення результатів використання інноваційних педагогічних технологій на рівні батьків, учителів, органів державного управління [2, c. 23-25].

Важливою умовою для ефективної реалізації освітніх інновацій є здатність навчального закладу до створення інноваційного середовища (Е. Роджерс, Н. Лапін, В. Сазонов та ін.). Середовище з високим інноваційним потенціалом – це, насамперед, високий культурний рівень батьків школярів, можливості залучення науковців-консультантів з інноваційної роботи, дієва співпраця з позашкільними закладами та установами, підприємствами навколо школи тощо. Необхідно зазначити, що відсутність інноваційного середовища не заперечує необхідності здійснення інноваційного пошуку в навчальному закладі. Натомість його становлення й розвиток виступають активізуючим елементом упровадження освітніх нововведень [1, c. 5].

Тому для впровадження інноваційних технологій необхідно, по-перше, визначитись зі здатністю педагогів до творчої роботи взагалі, по-друге, довести необхідність змін та, по-третє, запропонувати досконалу моніторингову систему інноваційного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі.

Література

1. Андрюханова В. М. Сучасні підходи щодо вирішення проблеми підготовки вчителя до інноваційної діяльності / В. М. Андрюханова // Управління школою. – 2004. – № 34.

2. Ващенко Л. М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону: Монографія. – К.: Видавниче об’єднання «Тираж», 2005. – 380 с.

3. Єльникова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні : монографія. – К.: ДАККО, 2009. – 303 с.