СЕКЦІЯ 3. ІННОВАЦІЙНА КУЛЬТУРА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ

О. Ю. Гуменюк, студентка

Подільський спеціальний навчально-реабілітаційний

соціально-економічний коледж

Науковий керівник – к.е.н.,доцент, викладач Годнюк І. В.

ІННОВАЦІЙНА КУЛЬТУРА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ

Глобалізація економічних процесів змушує підприємства запустити та розвивати  свою інноваційну діяльність, що в свою чергу забезпечить його конкурентоспроможність. Таким чином все більшого значення набуває використання інноваційних технологій у різних сферах діяльності підприємства та розвиток інноваційної культури.

Культура інновацій породжує формування у суспільстві готовність до нових пропозицій, проектів або ідей, а також сприяє щодо реалізації інноваційної діяльності у вигляді нового чи удосконаленого продукту або технологічного процесу у всіх сферах нашого життя.

В літературі існує багато різновидів поняття «культура»: організаційна, корпоративна, інноваційна. Але варто відзначити, що інноваційна культура – це різновид організаційної культури, який сформулювався за рахунок прагнення людини до кращих та якісних змін у їхньому житті, що є важливим соціальним аспектом суспільного розвитку [4].

Відповідно до Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 05 грудня 2012 року № 3715-VI інноваційна культура характеризується: «як складова інноваційного потенціалу, що характеризує рівень освітньої, загальнокультурної та соціально-психологічної підготовки особистості і суспільства в цілому до сприйняття і творчого втілення в життя ідеї розвитку економіки країни на інноваційних засадах» [2].

Культура інновацій не опосередковано впливає на стиль поведінки керівника та робітників на кожному з етапів інноваційного процесу. Тобто даний вид культури виникає на основі прагнень людства до матеріального та духовного оновлення, що супроводжує змінами життєдіяльності людей. За допомогою інноваційної культури можна створити механізм ефективного управління. Тобто вона стає головним фактором ділового успіху. Отже інноваційна культура – це результат соціально-економічної взаємодії суб’єктів інноваційної діяльності, тобто вона відображає рівень розвитку інноваційних процесів за участю персоналу [3].

Згідно з «Глобальним інноваційним індексом-2015» (ОІІ), опублікованим Корнелльським університетом, міжнародною бізнес-школою та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, за рівнем розвитку інновацій Україна у 2018 р посіла 43 місце із 126-ти у рейтингу найбільш інноваційних країн світу та покращила минулорічний результат на 7 позицій. Це найвища позиція нашої держави за 12 років існування рейтингу.

Лідером рейтингу знову стала Швейцарія, індекс якої становить 68,40 бала. Наступними є Нідерланди, Швеція, Великобританія, Сінгапур, США, Фінляндія, Данія і Німеччина. Топ-10 замикає Ірландія (57,20). Індекс України цьогоріч становив 38,52 бала, що дозволило піднялась в топ-50 країн. Ми обійшли Таїланд, В’єтнам, Росію, Чилі, Молдову, Румунію й Туреччину.

У 2017 р. в Україні інноваційною діяльністю в промисловості займалися лише 759 підприємств, або 16,2 % обстежених промислових. Серед регіонів вищою за середню в Україні частка інноваційно активних підприємств була в Харківській, Тернопільській, Миколаївській, Черкаській, Кіровоградській, Івано-Франківській, Запорізькій, Сумській областях та м. Києві.

У 2017 р. питома вага підприємств, що впроваджували інновації складала 14,32 %, що за останні 5 років дещо збільшилась але залишається значно низькою. Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності залишаються власні кошти підприємств оскільки в держави бракує коштів для реалізації інноваційних проектів, а іноземні інвестори не мають бажання вкладати їх в економіку України. Питома вага реалізованої інноваційної продукції в 2017 році складала 0,7 %, що говорить про відсутьсність фінансування інновацій в країні [1].

Отже, інноваційність української економіки поступово зростає. Упродовж останнього десятиліття українці зареєстрували більше 140 тис патентів на винаходи й моделі. До того ж винахідники з України були авторами й співавторами понад 4600 патентів і заявок на патенти за кордоном, зокрема спільно з Bayer, BASF, Dupont, General Electric, Qualcomm, Samsung, Syngenta тощо.

У конкурентному світі виграє той, хто швидше і краще продає свої розробки. А для ефективної комерціалізації винаходів потрібна відповідна система. В Україні ж уряд, університети, корпорації, венчурні інвестори і сервіс-провайдери не лише мають низький розвиток, але й проблему взаємодії між собою. В українському уряді немає структури, що відповідала б за розвиток інновацій, як париклад Israel Innovation Authority в Ізраїлі.

З іншого боку, бізнес не чекає державних дозволів і намагається самостійно побудувати хоч би окремі елементи. Наприклад, в Україні відкриваються інноваційні парки, які забезпечують резидентів не лише сучасною інфраструктурою, але й знаннями, міжнародним досвідом, зв’язками і доступом до капіталу. Попри те, що в інноваціях ми поки аутсорсери, згодом Україна зможе перейти на вищий рівень.

Література

1. Статистичні дані Державного комітету Статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 11.11.2018).

2. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» ВВР, 2016, № 3. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/ (дата звернення: 11.11.2018).

3. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком промислових підприємств : монографія. Суми: Університетська книга, 2010. – 281 с.

4. Ковальчук С. В. Сучасний стан інноваційного розвитку промислових підприємств України. Економіст – науковий та громадсько-політичний журнал, 2012. – №10(312). – С. 27–32.