СЕКЦІЯ 3. ТЕНДЕНЦІЇ ТА НАСЛІДКИ ОСВІТНЬОЇ МІГРАЦІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У РИНКОВИХ УМОВАХ

Губич П.О., студент

Подільський спеціальний навчально-реабілітаційний

соціально-економічний коледж

Науковий керівник – викладач екон. дисциплін, Годованюк А. В.

ТЕНДЕНЦІЇ ТА НАСЛІДКИ ОСВІТНЬОЇ МІГРАЦІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У РИНКОВИХ УМОВАХ

Міграція населення повʼязана з різними сторонами життя суспільства і є одним з найбільш адекватних індикаторів його розвитку. Міграційний процес визначає кількість мігрантів, які мають спільні території прибуття та вибуття протягом певного періоду.

Освітня міграція охоплює переміщення осіб, які належать до різних за віком груп, є споживачами освітніх послуг іншої країни, учасниками програм академічного обміну за межами країни перебування [1].

В другій половині 2017 року групою науковців за фінансової підтримки Світового банку було проведено масштабне соціологічне дослідження, яке мало зʼясувати характер міграції з України: «відтік» чи «притік» мізків [3].

Хоч частка науковців в загальних потоках міграції з України є відносно незначною, все-таки кількість науковців в країні зменшилась критично. Так, кількість науковців в Україні знизилась з 300 тис. осіб у 1990 р. до 82 000 осіб у 2017 р.. Тут ми підходимо до ще більш проблемного питання під назвою дослідження академічної міграції: адже в Україні не ведеться повна статистика виїзду вчених закордон. Інформація, що надається Державним комітетом статистики не може вважатись повною, оскільки вона як мінімум не включає тих науковців, що емігрують своїми силами [3].

Сьогодні практично всі країни здійснюють політику залучення іноземних студентів, тому що такий вид міграції розглядається як найбільш бажаний і має ряд позитивних наслідків. В Україні у 2017-2018 навчальному році зареєстровано понад 59 тис іноземних студентів. Щорічне збільшення чисельності іноземців, що прибули до України з метою навчання, потребує нових підходів до регулювання освітніх та міграційних процесів для забезпечення конкурентоспроможності на міжнародному ринку освітніх послуг [4].

Цьогоріч можливість навчатися в Україні отримали більше іноземців, ніж у попередні роки. Для порівняння – за 7 місяців 2017 року було зареєстровано 18 214 запрошень, а у 2016 кількість запрошень склала близько 12 тисяч [5]

Кількість українців в іноземних університетах в минулому навчальному році склало 72 тис осіб. Так, найпопулярнішими для навчання країнами, як і раніше залишаються Польща, Німеччина, Канада, Італія, Чехія, США, Іспанія, Австрія, Франція та Угорщина [4].

Якщо порівнювати два останніх роки, то приріст студентів становить майже 11 тис осіб. Українські студенти показали найстрімкіше зростання – з 23 тис до 30 тис людей. На сьогоднішній день є дані щодо кількості українських студентів у Австрії, Білорусі, Болгарії, Естонії, Італії, Латвії, Литві, Молдові, Німеччині, Польщі, Словаччини та США. Зокрема, в польських університетах за програмами повного циклу навчалося 33 тис. українців [4].

Якщо говорити про країну, яку б студенти обрали для навчання за кордоном, лідирує Англія – там хочуть навчатися 44,8% респондентів. Серед популярних країн для здобуття освіти лідирує Німеччина (24,6%), Польща (15,9%) і Чехія (2,8%) [5].

Отже, в ринкових умовах кращі перспективи розвитку має та країна, яка володіє якіснішим людським капіталом. Створити ці умови, – одне з ключових завдань не лише освітньої, а й міграційної політики. Для максимального ефекту освітньої міграції потрібно формувати дієвий механізм регулювання, спроможний швидко адаптуватися до потреб розвитку на національному рівні та до змін глобального економічного середовища.

Українські студенти розраховують після закінчення навчання працевлаштуватися за кордоном, і не обов’язково там, де потрібна твоя кваліфікація, – аби там, де краще, ніж в Україні.

Інший чинник їхати навчатися за кордон, це бажання возз’єднатися з родиною. Ще один аспект освіти за кордоном – можливість навчатися безкоштовно. Однак така перспектива також має свої нюанси. Серед країн, які безкоштовно пропонують освіту українцям є лише – Німеччина, Чехія, Франція, Бельгія, Норвегія. Варто врахувати і той факт, що європейці отримують вищу освіту не після 11 років середньої школи, як в Україні. Вищу освіту європейці починають здобувати у 19–20 років [2].

Як бачимо, освіта за кордоном має свої плюси, але має й недоліки. Однак варто наголосити на тому, що – українці швидше за все їдуть за кордон не так для того, щоб отримати кращу освіту, а закріпитися в іноземній державі. Так, звісно є і такі, хто повертаються і популяризують європейські цінності в Україні, та у кількісному співвідношенні їх менше. Ось чому говорити лише про якісне реформування вищої освіти замало, потрібно говорити про покращення рівня життя в Україні у цілому.

Література

1. Алексєєва Т. І. Інтелектуальна еміграція з України // Причорноморські економічні студії, 2016. Вип. 11. – С. 18–21. – Режим доступу: http://bses.in.ua/journals/2016/11–2016/5.pdf.

2. Малиновська О. Міграція в Україні: факти і цифри. 3-тє вид. – К., 2016. – 31 с. – Режим доступу: iom.org.ua/sites/default/files/ff_ukr_21_10_press.pdf.

3. Офіційний сайт Державної служби статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

4. Сайт аналітичного центру CEDOS. – Режим доступу: https://cedos.org.ua/.

5. Сайт Київського міжнародного інституту соціології. – Режим доступу: https://www.kiis.com.ua/.