СЕКЦІЯ 2. СОЦІАЛЬНІ СТАНДАРТИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

В. М. Пасічник, студентка

Подільський спеціальний навчально-реабілітаційний

соціально-економічний коледж

Науковий керівник – к.е.н.,доцент, викладач Годнюк І. В.

СОЦІАЛЬНІ СТАНДАРТИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Для країн з розвиненою ринковою економікою все актуальнішими стають процеси соціалізації економіки. Це обумовлено тим, що в процесі свого розвитку ринкова система набула нових цінностей, на чолі яких стоїть людина, її життя, здоров’я, безпека, добробут та гармонійне існування, а отже, і нових механізмів для реалізації завдань з забезпечення гідного існування індивідів.

Одним з цих механізмів є соціальна стандартизація. Причиною появи соціальних стандартів стала успішна реалізація соціально-економічної політики високорозвиненими країнами, створення так званих держав загального добробуту, забезпечення їх сталого розвитку. Для передачі цього досвіду країнам, що розвиваються і прагнуть соціалізувати власні економічні системи, було визначено ряд індикаторів та стандартів, які ілюструють ефективність реалізації соціальної політики, рівень життя населення в цих країнах [3].

Найвідомішим договором у сфері захисту соціальних прав є Європейська соціальна хартія (ЄСХ). ЄСХ є унікальним сучасним договором не тільки за обсягом закріплених соціальних та економічних прав, але й за впровадженим контрольним механізмом, у рамках якого передбачено дві основні процедури: загальна для всіх учасників – розгляд доповідей держав та факультативна – розгляд колективних скарг, учасниками якої є 27 держав [4].

В Україні на офіційному рівні поняття державних соціальних стандартів регламентовано Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III [1]. Державні соціальні стандарти визначено як встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій – встановлених законами мінімальних розмірів оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Одним з важливих аспектів здійснення європейської соціальної політики в Україні є стандартизація в сфері соціального захисту. В Україні базовим соціальним стандартом є прожитковий мінімум, а соціальною гарантією – мінімальна заробітна плата.

Не зважаючи на щорічне підвищення розміру мінімальної заробітної плати в Україні, він не встигає за загальною динамікою зарплати. з 1 січня 2018 р. мінімальна заробітна плата в Україні становить 3723 грн і залишається самою мінімальною в Європі [2]. При цьому відсоткове відношення мінімальної зарплати до середньої не дотягує до рекомендованого МОП і Світовим банком у діапазоні 50–60 % та протягом останніх років має тенденцію до зниження.

За офіційними даними близько чверті (27 %) громадян України знаходяться за межею бідності. При цьому розрив між багатими і бідними стає все більшим. Індекс їх співвідношення складає 70:1, у той час як у країнах ЄС він дорівнює 4:1.

Сучасна політика соціального захисту в Україні має ряд проблем: нестача ресурсів на соціальне забезпечення, демографічні проблеми, економічні (безробіття, корупція, тіньова економіка, негативні зовнішньоекономічні впливи), соціальні, політичні [3].

Фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах березня 2018 року для працездатних осіб становив – 4126 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів відповідно до чинного законодавства).

Таким чином, законодавчо встановлений на березень 2018 р. (1700 грн) прожитковий мінімум занижено у 2,2 рази порівняно з його фактичним розміром або на 1988 грн, а для працездатної особи (1762 грн) – у 2,3 рази або на 236 грн.

В цілому українське законодавство містить необхідні основи для впровадження соціальних стандартів ЄС. В той же час, задекларовані в цих нормативно-правових актах стандарти, є значно нижчими в порівнянні з європейськими, внаслідок недостатнього рівня економічного розвитку, що а також через наявність корупції та олігархії [4].

Тому першочерговими завданнями в процесі соціалізації економіки України в умовах європейської інтеграції є – забезпечення розвитку інститутів, законодавства, підвищення мінімальних соціальних стандартів для всіх соціальних і демографічних груп населення.

На шляху євроінтеграції України, особливо в сучасних умовах зростання цін та запровадження непопулярних реформ, недопустимо «заморожувати» мінімальну заробітну плату, а навпаки вкрай необхідно піднімати її рівень з метою стимулювання зростання середньої заробітної плати та розвитку економіки в цілому.

Також слід розробити систему економічних і правових заходів для збільшення частки заробітної плати в структурі ВВП, зменшення рівня тіньової економіки країни.

Література

1. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» ВВР. – 2000. – № 48. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2017-14 (дата звернення: 11.11.2018).

2. Закон України “Про державний бюджет України” від 23.12.2017 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1801-19  (дата звернення: 11.11.2018).

3. Іличок Б. І. Соціальні стандарти України: стан та перспективи змін Економіка і суспільство, 2016. – Вип № 7. – Режим доступу: http://docplayer.net/69431426-Socialni-standarti-ukrayini-stan-ta-perspektivi-zmin.html (дата звернення: 11.11.2018).

4. Слюсаренко К. В. Соціальна політика ЄС: сучасні виклики і перспективи. – Тернопіль: Видавничополіграфічний центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2017. – Том 27. – № 1. – С. 80–90.