СЕКЦІЯ 2. УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ В ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ

О. В. Михайловська, к.е.н., доцент

К. В. Котенко, магістр

Чернігівський національний технологічний університет

УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ В ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ

Як відомо, особи, групи та організації усіх форм і розмірів змінюються з одного стану на інший протягом певного часу. Д.Бейкер [1] справедливо зазначає, що будь-яке середовище (культура, країна та навіть світ) знаходиться в постійному стані потоку. Не виключенням є і наша держава. Проблеми децентралізації, що вирішуються в Україні, викликають необхідність впровадження ефективного управління змінами в публічному секторі.

Управління змінами як наукова дисципліна оформилося в рамках менеджменту та теорії організації. У категоріях класичного напрямку управлінської думки управління змінами розглядається як діяльність щодо впровадження перетворень з метою раціоналізації функціонування організації, наближення до поставленої цілі за рахунок мінімальних затрат, впровадження нових технологій. На думку західних експертів з управління змінами, на сучасному етапі всі чотири основні елементи управління організацією − планування, організація, контроль і мотивація − повинні певною мірою включати зміни [2-3].

Об’єднання людей в певні колективи неможливо уявити без внутрішньої структурованості та без належного організованого управління одних іншими, що потребує соціуму здатного до самоуправління.

Влада ініціаторів змін може бути підсиленою за рахунок ефективного стилю керівництва, який спирається на сучасні підходи до ситуаційного лідерства. Можливість покращення інформаційних процесів під час впровадження змін залежить від використання інформаційних технологій, які забезпечать більшу оперативність, достовірність та достатність обсягу інформації. Намагання керівництва занадто пришвидшити темп змін може стати додатковим негативним каталізатором опору працівників муніципальних органів. Тому обрання місця в континуумі темпів змін потребує командної роботи, а не застарілих директивних методів управління [4].

Автори статті «Теоретичні аспекти управління змінами в публічній організації» справедливо відзначають, що ефективне управління змінами в публічних організаціях можливе лише на засадах комплексного підходу. Щоб управляти змінами в публічному секторі, потрібно впорядкувати процес та обґрунтувати його структуру. Структура процесу змін є багатоступеневим і повторюваним процесом, який охоплює три етапи: підготовку до змін, власне управління змінами, регулювання та закріплення змін Управлінський складник визначає, які саме підходи будуть використовуватися керівниками під час здійснення змін в організації.

На рівні окремої організації, у тому числі публічної, можуть застосовуватися різноманітні підходи, серед основними є: 1) процесійний; 2) системний; 3) ситуаційний; 4) поведінковий; 5) контекстний; 6) компетентнісний; 7) адаптивний. Усі моделі управління змінами базуються на різній кількості етапів, але їх поєднують принципові особливості впровадження змін, пов’язані з людським фактором та страхом перед змінами [5]. Слід також відзначити, що необхідність використання ефективних методів управління змінами у публічній сфері пояснюється можливими масштабами змін [6].

Отже, більшість літератури, що пов’язана з управлінням змінами у публічному секторі стосується або загальних теоретичних питань управління змінами, або специфічних (управління змінами окремих частин публічного сектору). Тобто, у подальших працях за доцільне вважаємо окреслення питання ефективних управлінських практик у досліджуваній сфері.

Література

1. Strategic Change Management in Public Sector Organisations DAVID BAKER [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалів: https://erl.ucc.edu.gh/jspui/bitstream/123456789/2982/1/%5BDavid_P._Baker_%28Auth.%29%5D_Strategic_Change_Manageme%28BookZZ.org%29.pdf.

2. Cеменець-Орлова І. А. Управління змінами у публічному секторі: концептуалізуючи складову загального процесу публічного управління (у сфері освіти) // Актуальні проблеми державного управління 2(50)/2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалів: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2016-2/doc/5/01.pdf.

3. Liebhart M. Between planned and emergent change: decision maker’s perceptions of managing change in organisations / M. Liebhart, L. Garcia-Lorenzo // International journal of knowledge, culture and change management. – Vol. 10 (5). – 2010. – P. 214–225.

4. Кухленко О. В., Гончарова Г. М., Кирилко Н. М. Управління змінами в муніципальній діяльності України / Фінансовий простір № 1 (25) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 2017https://fp.cibs.ubs.edu.ua/files/1701/17kovmdu.pdf.

5. Кужда Т. І. Теоретичні аспекти управління змінами в публічній організації / Кужда Т. І., Сороківська О. А., Мосій О. Б. // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». – Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2017. – С. 40–49.

6. Laurie Caple (1993). “Change management in the public sector”, Management Development Review, Vol. 6 Iss. 1. UPL: https://doi.org/10.1108/EUM0000000000717.