СЕКЦІЯ 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ФАКТОРИ, ЩО НА НЕЇ ВПЛИВАЮТЬ

Олініченко М. Ю., студентка

Науковий керівник – к.е.н, доцент кафедри економіки і фінансів підприємства Ганущак Т. В.

Київський національний торговельно-економічний університет

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ФАКТОРИ, ЩО НА НЕЇ ВПЛИВАЮТЬ

В сучасних ринкових умовах конкуренція є одним з головних елементів. Механізм функціонування ринку не може існувати без розвинутих форм конкуренції. Вчені вважають, що конкуренція – це суперництво між учасниками ринку за найвигідніші умови виробництва та за отримання найбільших прибутків. Цей тип економічних відносин має місце тільки тоді, коли виробники товарів виступають самостійними суб’єктами і єдина залежність пов’язана тільки з попитом і пропозицією на ринку, рівнем цін, прагненням зайняти лідируючі позиції у виробництві та реалізації своєї продукції.

Конкуренція є потужним механізмом, що спонукає підприємства різних форм власності постійно слідкувати за змінами попиту та пропозиції, вартості матеріальних ресурсів, зменшувати або збільшувати витрати на виробництво, вдосконалювати якість своїх продуктів та послуг, що реалізовуються на ринку, підвищувати свою конкурентоспроможність.

Нажаль, в сучасних умовах питання щодо конкурентоспроможності підприємства та чинників, що впливають на неї ще недостатньо досліджені і потребують більш глибокого опрацювання.

Конкурентоспроможність – ринкова категорія, що має динамічний, мінливий характер. Так, при незмінних якісних характеристиках товару, його конкурентоспроможність може коливатися в різних межах залежно від кон’юнктури ринку, дій конкурентів, зміни цін, рекламних заходів [2, с. 278].

Також підкреслимо той факт, що підприємство є конкурентоспроможним тільки в тому випадку, коли його продукція користується попитом. Проте не все залежить саме від продукції, так як конкурентоспроможність продукції підприємства може бути за рахунок купівлі дешевшої сировини, або її продажу за нижчими цінами.

Конкурентоспроможність можна описувати через порівняння конкурентних параметрів декількох підприємств на тому чи іншому ринку. До цього ж головною вимогою є порівняння оціночних параметрів, а саме:

а) технології та потенційні можливості обладнання;

б) кваліфікація персоналу;

в) система управління;

г) інновації;

е) комунікації [3, c. 57];

з) маркетингова політика;

ж) експортно-імпортні можливості.

Вивченням факторів, що впливають на відношення покупців до підприємства та її продукції є – аналіз конкурентоспроможності підприємства. Усі фактори, які впливають на конкурентоспроможності можемо розподілити на зовнішні й внутрішні.

Зовнішні фактори – це ті, на які підприємство впливати не може і його політака має їх сприймати як щось неземне. До них належать такі:

1) діяльність фіскальної та кредитно-грошової політики, законодавство;

2) господарська кон’юнктура; вона включає в себе: ринки сировинних, матеріальних та трудових ресурсів, ринків засобів виробництва та ринків фінансових ресурсів;

3) розвиток нових технологій;

4) параметри попиту.

Внутрішні фактори включають такі як:

а) діяльність керівництва та апарату управління підприємства та система технологічного оснащення;

б) сировина, матеріали і напівфабрикати та збут послуг: їх обсяг та витрати реалізації [1, с. 17].

Конкурентноспроможність підприємства також може бути зумовлена кон’юнктурою ринку та державною політикою розвитку конкуренції. Так як переваги виникають у результаті суперництва при проектуванні, виробництві, реалізації, то на їх формування серйозно впливає конкурентне середовище: майбутні та теперішні конкуренти, споживачі, постачальники, а також державне регулювання.

Підхід, акцентований на споживачах, означає, що у фірми з’являються конкурентні переваги у тому разі, коли її товари або послуги краще, ніж у конкурентів, задовольняють потреби споживачів. Цей підхід є більш прийнятним з точки зору маркетингу. Його застосування передбачає концентрацію зусиль підприємства на потребах споживачів, використання прийомів та методів, які посилять і об'єктивне і суб'єктивне задоволення споживачів від товарів або послуг цієї фірми. В даному випадку носієм конкурентної переваги виступають комплексні засоби маркетингу підприємства який є основним інструментом впливу на поведінку споживача зі сторони підприємства на його свідомість.

Протилежний попередньому підхід, який акцентований на конкурентах, і  концентрується на стратегії й тактиці протидії конкурентам. Тут існують тільки два способи досягнення конкурентних переваг – лідерство за витратами та комплекс дій щодо погіршення якості конкурентного середовища. Скорочення витрат є найстарішим та найбільш дослідженим методом підвищення конкурентних переваг підприємства. На відміну від лояльності та прихильності споживачів, до послуг фірми, в цьому випадку, немає, а конкурентна перевага з’являється лише за рахунок збільшення прибутку. Носієм конкурентної переваги в даному випадку виступає фірма, яка завдяки комплексу заходів досягає менших, на відмінну від конкурентів, витрат. Втілення даного методу задля посилення конкурентних позицій вимагає командної роботи працівників фірми щодо покращення технологій виробництва логістики, організаційної структури та менеджменту персоналу. Підприємства, що обирають такий метод підсилення конкурентних позицій, безперервно аналізують витрати на всіх етапах реалізації послуг [3, c. 59].

Ще одним шляхом здобуття конкурентних переваг у межах підходу, який акцентований лише на конкурентах, є застосування методів погіршення якості конкурентного середовища. В цьому разі компанії намагаються спеціально максимально порушити вартість під час обміну на ринку, отримати надприбуток, обмежуючи конкуренцію. Підвищення конкурентоспроможності підприємства потрібно розглядати тільки як довгостроковий поетапний процес пошуку та реалізації діючих управлінських рішень у всіх сферах його функціонування, який повинен здійснюватися планомірно, відповідати обраній стратегії довготермінового розвитку, враховуючи зміни зовнішнього оточення та стану засобів самого підприємства та внесенням відповідних коректив [3, c. 60].

Дослідження встановило, що не існує єдиного визначення поняття «конкурентноспроможність». На думку автора, «конкурентноспроможність підприємства» – це здатність керувати  господарською діяльністю таким чином, щоб в конкурентних умовах вона приносила прибуток. Дослідивши вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на конкурентоспроможність підприємства можна стверджувати, що він дає змогу: зменшити рівень невизначеності, ризику в процесі виробництва та реалізації продукції та послуг підприємства; підвищити ефективність планування й прогнозування виробничо-збутової функції підприємства; збільшити конкурентоспроможність підприємства та його продукції; зберегти лідируючі позиції на ринку.

Література

1. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня та напрями підвищення: [монографія / за заг. ред.. О. Г. Янкового]. – Одеса: Атлант, 2013. – 470 с.

2. Мануйлович Ю. М. Дослідження сутності та трактування поняття конкурентоспроможності підприємства / Ю. М. Мануйлович // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2013. – № 4. – С. 274–282.

3. Воропай Г. Конкурентоспроможність підприємства та фактори, що на неї впливають / Г. Воропай // Маркетинг в Україні. – 2016. – № 5. – С. 56–60.