СЕКЦІЯ 1. УПРАВЛІННЯ АСОРТИМЕНТОМ ПРОДУКЦІЇ: МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД

Є. Г. Агафонцева, бакалавр

Дніпровський державний технічний університет

Науковий керівник – к.е.н., доцент Стеблюк Н.Ф.

УПРАВЛІННЯ АСОРТИМЕНТОМ ПРОДУКЦІЇ: МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД

Управління асортиментом є складною задачею, яка сьогодні стоїть як перед торговими, так і перед виробничими підприємствами. Нині розроблена велика кількість методів управління асортиментом на торгових та виробничих підприємствах, на практиці, найчастіше, це відбувається інтуїтивно. Фахівці зазнають труднощі при виборі конкретного інструменту управління асортиментом, який би дозволяв вирішити проблеми його формування. На підставі аналізу літературних джерел та практичних досліджень у сфері реалізації асортиментної політики вітчизняними промисловими підприємствами можна сформулювати коло проблем, пов’язаних із ефективністю управління асортиментом продукції та застосуванням існуючих методів [1]:

- потреби покупців швидко змінюються, тому підприємство вимушене постійно оновлювати свій асортимент, що підвищує вимоги до техніко-технологічної бази;

- на підприємствах не налагоджена система управління асортиментом через складність прогнозування зміни попиту споживачів і відсутність методик оптимізації асортименту, які адаптовані до умов нестабільності зовнішнього середовища;

- відсутні чіткі критерії та інструменти формування оптимального асортименту підприємств;

- жорстка конкуренція призводить до того, що нова продукція не встигає окупити інвестиції в її виробництво та просування.

Стратегія управління асортиментом ґрунтується на використанні методів, реалізація яких дає змогу забезпечити формування оптимального товарного портфеля, що підводить нас до такого завдання дослідження. Вибір методів управління асортиментом, в першу чергу, залежить від рівня, на якому здійснюється процес управління – на стратегічному або тактичному. На рис. 1 представлена класифікація методів управління асортиментом за Бєлєновим О. М. [2, с.70].

Рис. 1. Типологія методів управління асортиментом

Методи, які використовуються для аналізу ринкової ситуації, дозволяють виявити фактори, пов’язані з кон’юнктурою ринку, і визначити ступінь їх впливу на діяльність підприємства, а також дати загальну якісну оцінку поточної ситуації на ринку і визначити можливі перспективи. Однак, існує ряд недоліків цих методів. По-перше, важко визначити межу даного ринку або галузі. По-друге, методи прогностичної оцінки ринку не дозволяють кількісно оцінити вплив виявлених чинників на ринкову ситуацію. І, нарешті, по-третє, для отримання достовірного прогнозу необхідно застосовувати дані методи в сукупності, оскільки використання одного методу недостатньо. До наступної групи стратегічних методів відносяться методи, що дозволяють сформулювати альтернативи асортиментної стратегії виходячи з цільових установок підприємства. Переваги матриць, які задають вектор розвитку асортименту, полягають в тому, що вони спрощують процес формування альтернатив асортиментної стратегії. Однак, конструювання стратегій є творчим процесом, який матриці можуть істотно обмежувати через розгляд обмеженого числа змінних.

Отже, управління асортиментною політикою не лише дозволяє оптимізувати процес оновлення товарного асортименту, але й слугує керівництву підприємства свого роду вказівником загальної спрямованості дій, дає змогу контролювати ситуації. За умови підвищення конкуренції серед учасників ринку, асортиментна політика підприємства відіграє роль каталізатора розвитку мережі та підвищення кількості задоволених споживачів.

Література

1. Троян А. В. Особливості асортиментної політики підприємства в сучасних умовах господарювання [Електронний ресурс] / А. В. Троян. // Ефективна економіка. – 2014. – № 1. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2708.

2. Беленов О. Н. Типология методов управления ассортиментом продукции / О. Н. Беленов, Т. М. Бугаева // Современная экономика: проблемы и решения. – 2010. – № 1(1). – С. 69–76.