СЕКЦІЯ 1. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОРТЕФЕЛЯ СТРАХОВИКА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

О. В. Борисюк, к.е.н., доцент кафедри фінансів,

банківської справи та страхування

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ  портефелЯ страховикА в сучасних умовах

Розглядаючи фінансову безпеку страховика варто відмітити, що одним з ключових чинників забезпечення сталого розвитку економіки України є підвищення ролі страхових компаній в системі господарювання. Страховики, залучаючи кошти від клієнтів, здатні забезпечити суспільство страховим захистом, а також інвестувати довгострокові ресурси в національну економіку. Для повноцінного виконання своїх функцій страхові компанії повинні бути платоспроможними, що й обумовлює актуальність теми роботи.

Особливість страхової діяльності полягає в тому, що страховик формує за рахунок всієї сукупності страхових платежів, отриманих від страхувальників, страхові резерви, кошти яких при настанні страхових подій направляє на страхові виплати.  З цього випливає, що страховик отримує оплату за страхові послуги авансом, а виплата страхового відшкодування здійснюється через певний проміжок часу або ж взагалі не проводиться. Отже, з метою забезпечення виконання всіх зобов’язань перед клієнтами необхідно, щоб страхові компанії мали високий рівень платоспроможності [3, с. 40].

Страховий портфель являє собою сукупність всіх діючих в компанії договорів страхування, які, як об’єкти управління, розглядаються з точки зору їх співвідношення за сумами отриманих премій та рівнем збитковості. При такому підході страховий портфель може розглядатися як інтегрований інструмент управління платоспроможністю страховика.

Контролюючи структуру страхового портфеля і, відповідно, виявляючи найбільш ризикові групи клієнтів, об’єктів страхування, страховик може оптимізувати прибутковість по портфелю. Оптимальний страховий портфель формується на основі поєднання в ньому видів страхування, збитковість за якими дозволяє утримувати таку норму, що забезпечує достатній запас платоспроможності й одержання прибутку компанією. Управління, орієнтоване на оптимальне поєднання видів страхування в портфелі компанії, передбачає постійний моніторинг ризиків прийнятих компанією, аналіз рентабельності страхових операцій, формування ефективної інвестиційної політики, доходи від якої впливають на платоспроможність страховика [1, с. 65].

Структура споживчого страхового портфеля не може бути визначена однозначно, так як різні споживачі переслідують різні цілі. У зв’язку з цим можна сказати, що структура споживчого портфеля залежить від таких факторів:

- вік споживача;

- майновий стан;

- матеріальне становище;

- здоров’я.

Страхування завжди пов’язане з ризиком, і як можна відзначити, структура споживчого портфеля пов’язана з соціальним становищем споживачів, в зв’язку з цим можна говорити про наявність соціального ризику.

Під управлінням страховим портфелем розуміється застосування до сукупності різних видів страхових послуг певних методів і технологічних можливостей, які дозволяють зберегти первинний статутний капітал, досягти максимального рівня доходу, забезпечити фінансову стійкість страхового портфеля, забезпечити мінімізацію ризику.

Для ефективного управління страховим портфелем необхідно відстежувати динаміку надходження премій за окремими видами страхування, і по портфелю в цілому. Інструментами оптимізації страхового портфеля в сучасних умовах є [2, с. 161]:

1. Андерайтерская політика, метою якої є якісна оцінка і сегментація ризиків, формування ефективних умов страхування, встановлення адекватних тарифів, що в кінцевому підсумку забезпечує прибутковість страхової діяльності та формування інвестиційних ресурсів як основи підтримки фінансової стійкості і платоспроможності страхової компанії.

2. Політика перестрахування, при якій необхідно забезпечити заданий рівень збитковості видів страхування і портфеля в цілому. Досягається це шляхом збалансованості активного і пасивного перестрахування в компанії і вибору ефективних форм і методів перестрахування ризиків.

3. Політика врегулювання страхових збитків, під якою мається на увазі об’єктивна оцінка збитків та забезпечення якісного обслуговування клієнтів страхової компанії.

Таким чином, сукупність застосовуваних при формуванні портфеля методів і технічних можливостей є спосіб управління страховим портфелем, який може бути охарактеризований як активний чи пасивний. Уміння управляти страховим портфелем і забезпечувати його збалансованість, і фінансову стійкість мають важливе значення для подальшого розвитку національного страхового ринку.

Література

1. Баранов А. Збалансованість страхового портфеля та його вплив на фінансову надійність страховика / А. Баранов // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цін­них паперів та фондового ринку. – 2006. – № 9. – C. 65–73.

2. Бойко А. О. Оптимізація портфеля страхової ком­панії на основі застосування операцій перестрахування / А. О. Бойко // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 1. – С. 160–170.

3. Карлін М. І. Управління державними фінансами: [навч. посібн.] / М. І. Карлін, О. В. Борисюк. – Луцьк : ПП Іванюк, 2013. – 273 с.

4. Яшина Н. М. Страховой портфель как основа обеспечения финансовой устойчивости стрховой организации / Н. М. Яшина // Финансы и кредит. – 2007. – № 20. – C. 84–87.