СЕКЦІЯ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

О. С. Кальчук, магістр

Житомирський державний технологічний університет

Науковий керівник – к.е.н. Орлова К. Є.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Загострення існуючих кризових тенденцій у світовій та національній економіці, зростання конкурентної боротьби, ускладнення та підвищення рівня невизначеності зовнішнього середовища – усі ці фактори обумовлюють появу загроз стійкості та ефективності функціонування підприємства. За таких умов формування ефективної системи менеджменту щодо ідентифікації існуючих кризових явищ та розробки засобів їх нейтралізації виступають важливою передумовою стійкого розвитку суб’єктів господарювання. Кожне підприємство є унікальним з точки зору співвідношення факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, відтак, подолання кризового стану у кожному окремо взятому випадку потребує адекватного та комплексного застосування антикризового управління. Зазначене обумовлює актуальність досліджень у визначеній сфері.

На сьогодні стан розвитку суб’єктів господарювання та багатьох галузей в цілому експерти продовжують визначати як кризовий, що підтверджується відповідними показниками: спадом обсягів виробництва, ціновими та структурними диспропорціями, неконкурентоспроможністю продукції, зниженням продуктивності праці, масовою збитковістю та низькою рентабельністю, незадовільною структурою балансу, дефіцитом обігових коштів, неплатоспроможністю, незбалансованістю відтворювальних процесів. Сукупність визначених кризових ознак супроводжується також відсутністю стратегічного мислення, ефективної системи планування і контролю як на мікрорівні, так і на рівні галузевих комплексів. Інструментом вирішення зазначених питань є антикризове управління.

Не зважаючи на важливість антикризового управління у діяльності господарюючих суб’єктів, на сьогодні остаточне не визначено сутність досліджуваного поняття. А. А. Морозова та В. І. Матвійчук зазначають, що антикризове управління може трактуватися з чотирьох основних позицій:

‒ управління діяльністю підприємства за умов загальної кризи економіки;

– управління підприємством у кризовій ситуації;

‒ управління підприємством на порозі банкрутства;

– управління підприємством у період банкрутства [2].

Натомість Є. С. Кузнєцов виділяє інші підходи до розуміння сутності антикризового управління:

‒ антикризове управління як механізм банкрутства;

‒ управління фінансовою складовою, спрямоване на недопущення неплатоспроможності;

‒ невід’ємна складова управління, що застосовується лише на період подолання кризи;

‒ в антикризовому управлінні провідна роль належить державі [1].

Дослідивши визначені підходи, можемо сформулювати власне розуміння поняття «антикризове управління». На нашу думку, антикризове управління – це системний, специфічний та комплексний управлінський процес, що має на меті своєчасне виявлення кризових ситуацій, розробку заходів щодо їх запобігання або мінімізації негативного впливу та забезпечує вихід суб’єкта господарювання із кризових ситуацій. Вважаємо, що антикризове управління повинне носити системний характер, тобто здійснюватися на всіх етапах діяльності підприємства, навіть, коли немає ознак кризових ситуацій. Ефективно побудована система антикризового управління спрямована, в першу чергу, на недопущення загострення кризових ситуацій, тому вдала система моніторингу та протидії кризовим явищам лежить в його основі.

Як і будь-який інший системний управлінський процес, антикризове управління ґрунтується на науково розроблених та практично апробованих принципах. А. А. Олешко пропонує усю сукупність принципів антикризового управління ділити на дві групи: загальні та специфічні. До загальних принципів відносяться наступні: цілеспрямованості, комплексності, функціональної інтеграції, відповідності, адекватності, оптимальності, гнучкості, ефективності, розподілу функцій і повноважень. Специфічні принципи включають принципи стабільності, упередження, мотивованості, мінімізації фінансових ризиків [3]. Вважаємо, що дотримання зазначених принципів у процесі формування та реалізації механізму антикризового управління обумовить високий рівень його дієвості.

Таким чином, антикризове управління є складним процесом, спрямованим на забезпечення стійкості та ефективності функціонування та розвитку суб’єкта господарювання. З урахуванням комплексного характеру антикризового управління, воно пронизує всі стадії життєвого циклу підприємства та передбачає своєчасну ідентифікацію та оцінку існуючих зовнішніх та внутрішніх загроз, розробку заходів щодо уникнення відповідних загроз або зниження їх негативних наслідків впливу.

 

Література

1. Кузнєцов Є. С. Сутність антикризового управління та принципи його здійснення // Ефективна економіка. – 2012. – № 10. – URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1488.

2. Морозова А. А., Матвійчук В. І. Сутність антикризового управління підприємством // Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіону. – 2011. – URL: http://ea.donntu.edu.ua.

3. Олешко А. А. Механізм антикризового управління фінансовими корпораціями // Ефективна економіка. – 2018. – № 2. – URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/2_2018/12.pdf.