СЕКЦІЯ 4. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ТА МЕТОДИ ЇЇ ПОКРАЩЕННЯ

М. О. Нечволод, студентка

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Науковий керівник – к.е.н., доцент Буднік М. М.

СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ТА МЕТОДИ ЇЇ ПОКРАЩЕННЯ

Для кожного підприємства важливою умовою є забезпечення ефективної діяльності, особливо в умовах економічної кризи. Це важливо не тільки для отримання максимального прибутку, але й для подальшого стратегічного розвитку. При цьому необхідно враховувати не лише матеріальні та фінансові ресурси, а також і корпоративну культуру підприємства. Вона є управлінським інструментом та ефективно впливає на всі складові організації.

Корпоративна культура – це втілення відносин працівника до ключових цінностей, традицій та переконань підприємства у характерні моделі. Культура відображається у корпоративних церемоніях, звичаях а відзначеннях успіхів працівників, цілях стратегії, процесі управління, структурі та методах розподілу ресурсів підприємства.

Актуальність роботи полягає у підтвердженні думки, що кожна організація, яка має свою власну історію, організаційну структуру та види комунікацій, організаційні традиції та міфи, утворює у своїй сукупності унікальну корпоративну культуру.

Учений Г. Хаєт у своїх працях говорить про те, що в національному характері та ментальності українців є риси, що не відповідають нормам корпоративної культури. Насамперед, основними з них є невисокий рівень економічної культури, позапублічність життя багатьох, тощо, які присутні у значної кількості населення та коріниться у глибинах національного
характеру [1, с. 174].

На процес формування корпоративної культури на вітчизняних підприємствах негативно впливають психологічні чинники, тому що вони пов’язані з недавнім тоталітарним минулим. Це, зокрема, і безініціативність, безпорадність, подвійна мораль, звичка покладатися на опіку держави і в той же час не довіряти їй, порушувати закони.

У зв’язку із залученням України до процесів глобалізації, політичною та фінансово-економічною кризою, розвиток корпоративної культури має особливе значення. Сильна корпоративна культура повинна бути основою, яка зможе не лише зберегти колектив підприємства у важкі часи, але й віднайти особливі конкурентні переваги. Саме тому формування на підприємствах сильної та прогресивної корпоративної культури є важливим та необхідним фактором для подальшого ефективного розвитку національної економіки.

Отже, можна зробити висновок, що для розвитку трудового потенціалу вітчизняних підприємств України важливим є формування корпоративної культури. Для цього необхідно переглянути діючі системи управління працею на підприємствах, організацію оплати праці, трудове виховання молоді та професійне навчання. Необхідним є також і формування іміджу підприємства в очах персоналу та споживачів, розробка власної системи цінностей, які будуть привабливі для всього колективу. Щоб досягти цього, доцільним буде розробити положення про корпоративну культуру підприємства. Також необхідно удосконалювати положення колективного договору, які повинні регулювати умови та оплату праці, заохочення досягнень працівників. Питання управління корпоративною культурою повинне бути у центрі уваги менеджерів та направлене на досягнення максимальних результатів на основі наближення інтересів адміністрації та співробітників. Важливим є розглядати корпоративну культуру як важливий чинник впливу на трудовий потенціал підприємства.

Одним з методів покращення корпоративної культури на підприємствах України є «тімбілдінг». Це популярний засіб неформального корпоративного спілкування і згуртування колективу.

«Тімбілдінг» зазвичай включає в себе наступні блоки:

-  спільне планування і розподіл відповідальності в команді;

-  вміння домовлятися;

-  бачення спільної мети;

-   рольовий розподіл в команді;

-  ефективне виконання командних завдань;

-   раціональне використання командного ресурсу.

Також необхідним є проведення заходів щодо розвитку взаємин на підприємстві. Міжособистісні та міжгрупові відносини – це система моральних установок, очікувань і стереотипів, через які працівники сприймають один одного. Тому для вітчизняних підприємств пропонується  проводити спеціальні заходи: продуманий та грамотно проведений  підбір кадрів на посадові позиції; навчання та періодична оцінка професіоналізму, управлінських ініціатив, ділових та особистих якостей керівних кадрів; комплектування первинних підрозділів з урахуванням фактору психологічної сумісності; застосування соціально-психологічних методів, як сприяють виробленню у членів колективу навичок ефективного взаєморозуміння та взаємодії.

Отже, щоб забезпечити стабільний розвиток підприємства та підвищення ефективності його діяльності, керівництву необхідно інвестувати ресурси у формування та розвиток корпоративної культури. Корпоративна культура повинна бути в центрі постійної уваги для менеджерів. Вона має сприяти досягненню ефективних результатів діяльності на основі збалансування інтересів вищого керівництва і персоналу. Формування позитивної корпоративної культури дасть змогу підвищити конкурентоспроможність підприємства та його продукції на внутрішньому і на зовнішньому ринках.

Література

1. Хаєт Г. Л. Корпоративна культура: навч. посібник / Під заг. ред. Г. Л. Хаєта. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 403с.

СЕКЦІЯ 5. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ РІШЕНЬ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИМИ ОБ’ЄКТАМИ В КОНТЕКСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

А. В. Яцишин, провідний науковий співробітник,

д.т.н.,старший науковий співробітник

В.О. Артемчук, старший науковий співробітник,

д.т.н., старший науковий співробітник

Інститут проблем моделювання в енергетиці

 ім. Г.Є. Пухова НАН України, м. Київ

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ РІШЕНЬ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИМИ ОБ’ЄКТАМИ В КОНТЕКСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Як відомо, Україна приєдналася до світової спільноти стосовно запобігання зміни клімату, в результаті чого було прийнято ряд важливих законів та концепцій, зокрема Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок, Національний План дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, Стратегію низьковуглецевого розвитку України до 2050 року, Закон «Про екологічну стратегічну оцінку», Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», тощо. Ряд нещодавно прийнятих нормативних актів показує, що екологічні стандарти поступово інтегруються у всі сфери економіки. Такий підхід успішно діє у європейських країнах і починає апробацію в наших реаліях. Інтеграція екологічної політики до соціально-економічно розвитку дасть можливість стабілізувати стан довкілля в Україні і перейти до моделі сталого розвитку.

Відтепер при розробці програми розвитку енергетики чи транспортної мережі мають бути враховані не лише можливі економічні переваги того чи іншого шляху розвитку, а й їх екологічні наслідки.

У Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, реалізація якої передбачається до 2021 року, сказано про необхідність вирішення питань прогнозування забруднення навколишнього природного середовища, проведення аналізу та оцінки ризику еколого-економічних конфліктів, прогнозування наслідків техногенного впливу і природних катастроф для надійного захисту екологічного простору України та раціонального використання природних ресурсів. Ефективність прийняття управлінських рішень з метою попередження аварійних ситуацій на енергетичних об’єктах з ціллю підтримання надійного захисту екологічного простору України залежить у тому числі й від результатів прогнозного моделювання тої чи іншої небезпечної ситуації (події, інциденту) на таких об’єктах. Для вирішення цих завдань в Україні вже є розроблено відповідне програмне забезпечення, наприклад, система AISEEM – для задач моніторингу та контролю екологічного стану урбанізованих територій [1, 2]. Ця система включає блок статистичного аналізу й попередньої оцінки техногенних навантажень на атмосферне повітря; блок математичного моделювання та прогнозування рівнів забруднення атмосфери і ризиків для населення; блок візуалізації та побудови екологічних карт.

Нове покоління інформаційних систем, яке набуло розвитку в останні десятиліття, – це системи штучного інтелекту: експертні системи, системи, засновані на нейронних мережах, а також інтелектуальні системи підтримки прийняття рішень (СППР) [3]. Ці комп’ютерні системи дають змогу особам, що приймають рішення (ОПР), відшукувати релевантні дані, оскільки вони потребують цього для розроблення рішень. СППР допомагає ОПР легко аналізувати дані, згенеровані системами оброблення транзакцій та інших внутрішніх інформаційних джерел, а також надає доступ до зовнішньої по відношенню до організації інформації. СППР дає змогу користувачам моделювати й аналізувати інформацію у такий спосіб, який буде найефективнішим для вироблення певного специфічного рішення, і буде забезпечувати підтримку в інтерактивному режимі [4].

Згідно даних Укренерго [5] відбувається підготовка до впровадження в країні системи інтелектуальних мереж Smart Grid. В світі ця інтелектуальна мережа дозволяє підвищити ефективність та надійність електропостачання, значно зростає рівень безвідмовної роботи систем та зберігається навколишнє середовище. Мета такого проекту – зменшення викидів СО₂ за рахунок забезпечення технічної можливості збільшення долі генерації з відновлювальних джерел енергії в загальному енергобалансі країни.

Для вирішення задач екологічної безпеки використовують наступні СППР: Європейська система ядерного аварійного реагування RODOS, комплекс оперативного аналізу дозиметричної обстановки КАДО, програмно-технічний комплекс Федерального інформаційно-технічного центру Росгідромету RECASS NT, система для оцінки наслідків та підтримки прийняття рішень після ядерної, радіаційної або хімічної аварії ARGOS, інструменти та сервіси для моделювання атмосферного переносу у випадку хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної аварії NARAC, тощо.

Згадані вище нормативні акти та відповідне програмне забезпечення дозволяють врахувати широкий спектр сучасних вимог до створення відповідних моделей, алгоритмів та програмного забезпечення систем підтримки прийняття рішень для управління енергетичними об’єктами в контексті екологічної безпеки.

Література

1. Яцишин А. В. Комплексне оцінювання та управління екологічною безпекою при забрудненнях атмосферного повітря, дис. доктора технічних наук, ДУ «ІГНС НАН України», Київ, 2013.

2. Яцишин А. В., Попов О. О., Артемчук В. О. Використання інформаційних технологій в задачах управління екологічною безпекою. Праці Одеського політехнічного університету, Вип. 2(36), 2013, с. 39–41.

3. Системи підтримки прийняття рішень. – Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. – 265 с.

4. Євдін Є. О. Інформаційна технологія розподілених об'єктів-обгорток для інтеграції моделей в системи підтримки прийняття рішень з екологічної безпеки, дис. кандидата технічних наук, ІПММС НАН України, Київ, 2015, 151 с.

5. Розумні мережі (SMART GRID). ДП «НЕК «Укренерго». https://ua.energy/majbutnye-ukrenergo/smart-grid/ (дата звернення: 1.11.2018.)