СЕКЦІЯ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗА СТУПЕНЕМ РОЗВИНУТОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

К. С. Кандагура, канд.н. з держ.упр.,

доцент кафедри менеджменту

Київського національного

торговельно-економічного університету

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗА СТУПЕНЕМ РОЗВИНУТОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Одним із напрямів при розгляді механізмів побудови взаємовідносин влади з громадськістю складають наукові дослідження, які можна класифікувати за ступенем розвинутості інформаційного суспільства та впливу електронної держави. При розгляді таких категорій, автори зауважують на важливій ролі інформаційних технологій в побудові взаємовідносин влади з громадськістю.

Існує чотири типи інформаційної поведінки держави, до яких відносяться: державна політика, інформаційні кампанії, одиночні інформаційні акції, а також дії в режимі постфактум (представляють собою реакції державних структур на деякі події, що вже відбулися та які не дають змогу цілеспрямовано впливати на інформаційну ситуацію) [4, 5].

Е. Клепець, С. Лихоступ, В. Лихоступ, зазначають, що інформаційне суспільство стосується усіх секторів суспільного життя та ставить умову традиційним організаційним структурам бути більш гнучкими [3].

Г. Почепцов та С. Чукут вважають, що за умов існування інформаційного суспільства, адміністративні методи управління змінюються на демократичні, в яких на перше місце виходить громадськість [4, с. 16-20]. В даному контексті автори стверджують, що відкритість влади є єдиним методом протистояння новим можливостям інформаційних технологій впливу на масову свідомість з боку влади і є антитезою маніпулювання. Зосередження влади у випадках прозорості та відкритості уповільнюється. Такий процес є одним з варіантів контролю з боку громадськості, тобто на інформаційному рівні відбувається перерозподіл влади [4, с. 17].

Г. Почепцова та С. Чукут розглядають інформаційну політику та зазначають про необхідність розроблення та реалізації її на всіх рівнях [4].

В свою чергу В. Дрешпак, досліджуючи інформаційну політику,  окремо зазначає про державну політику у сфері засобів масової інформації, що, на думку автора, є складовою державної інформаційної політики і полягає у цілеспрямованій діяльності держави з метою  подолання чи попередження суспільних проблем у сфері творення, поширення та споживання масової інформації [2].

Цікавою є розроблена В. Дрешпаком інтегрована модель державної політики у сфері ЗМІ. Автор зазначив, що така модель відображає структуру, динаміку процесу формування державної політики та придатна для вивчення інформаційного простору, прогнозування його розвитку, визначення системи державного управління цією сферою [2].

І. Смірнов у дослідженні інформаційної політики як фактора реалізації взаємодії між владою і суспільством, з огляду на російську дійсність зауважує, що довіра народу до влади залежить в більшій мірі від об’єктивності та адекватності інформування громадян про її діяльність [4].

З огляду на розвиток інформаційних технологій, Г. Почепцов та С. Чукут звертають увагу на необхідності формування інформаційної безпеки, яка, на їх думку, полягає в аналізі загроз, що можуть виникнути в інформаційній сфері та створенні умов для запобігання [4, c. 265-266].

Такий підхід авторів щодо вдосконалення взаємовідносин влади з громадськістю на основі використання новітніх інформаційних технологій методом співвіднесення зараховуємо до кількісної школи, або нової школи науки управління (Р. Акофф, С. Бір, Д. Екман, А. Ентховен, Е. Квейд). Підхід такої школи базується на використанні комп’ютерних технологій та інших досягнень в науці при управлінні [1].

Підсумовуючи теоретичні до механізму побудови взаємовідносин влади з громадськістю, можемо підтримати підхід авторів, які розглядають взаємовідносини влади з громадськістю з позиції рівного права участі обох сторін в державному управлінні. На нашу думку, взаємовідносини мають містити в собі такі елементи, як взаємоконтроль, взаємодопомога та уміння знаходити спільні рішення з різних суспільно-значимих проблем.

Література

1. Дикань Н. В. Менеджмент : навч. посіб. [Електронний ресурс] / Н. В. Дикань, І. І. Борисенко. – Режим доступу: http://pidruchniki.com.ua /00000000/menedzhment/menedzhment_-_dikan_nv.

2. Дрешпак В. М. Концептуальні чинники формування державної політики України у сфері засобів масової інформації : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / В. М. Дрешпак. – Д., 2005. – 20 с.

3. Лихоступ С. В. Інформаційне суспільство, електронне урядування та державні електронні послуги [Електронний ресурс] / С. В. Лихоступ, В. М. Лихоступ, Е. Л. Клепець. – Режим доступу : http://www.bod.kiev.ua/jurnal/20_12.htm.

4. Почепцов Г. Г. Інформаційна політика : навч. посіб / Г. Г. Почепцов, С. А. Чукут. – К. : Знання, 2006. – 663 с.

5. Сопілко І. М. Становлення інформаційного суспільства та інформаційні загрози в мережі інтернет [Електронний ресурс]. – Режим доступу: file:///C:/Users/%D0%9A%D0%90%D0%A2%D0%AF/Downloads/12068-31169-1-SM.pdf.