А. Д. Віхтюк,
магістр
Д. А. Арзянцева, к. е. н., доцент,
доцент кафедри менеджменту,
фінансів, банківської справи та
страхування,
Хмельницький університет
управління та права
РОЛЬ
ТЕХНОПАРКІВ В РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНІВ
Важливою стратегічною ціллю України є перехід економіки
на інноваційний тип розвитку, що потребує створення відповідної інфраструктури.
В рамках формування інноваційної інфраструктури отримали розвиток такі
організації, як науково-технічні парки, бізнес-інкубатори, технополіси, які
націлені на формування умов благополучних для здійснення інноваційної
діяльності.
Теоретичні та практичні аспекти з питань появи,
становлення, розвитку і функціонування технопарків розглядали зарубіжні і
вітчизняні науковці, серед яких: М. Моритані, Ш. Тацуно, Й. Фумікацу, Ф.
Абельсон, А. Андерсон, Д. Гібсон, І. Антіпов, І. Каленюк, О. Сакун, С.
Ревуцький.
При становленні економіки інноваційного типу технопарки
сприяють переходу до нового технологічного укладу, прискорюють процес комерціалізації
досягнень інноваційної сфери, сприяють більшій ефективності функціонування
підприємств малого та середнього бізнесу.
Технопарк - це територіально відокремлений комплекс,
заснований на базі провідного університету, що включає в себе наукові установи,
промислові підприємства, інформаційні, сервісні та виставкові комплекси,
комфортні житлово-побутові умови [2, с. 216].
Технопарки являються формою інтеграції освіти, науки і
виробництва та складають важливий інфраструктурний елемент національних
інноваційних систем. Залежно від можливостей регіонального розвитку функції
технопарків можуть обмежуватися наданням послуг з розробки та впровадження
технічних і технологічних нововведень або ж реалізовувати в рамках технопарку
повний інноваційний цикл “наука – виробництво – споживання” [2, с. 216].
Технопарки є ефективною формою організації індустрії
високих технологій. Зараз в найбільш розвинутих країнах світу існують і успішно
функціонують понад 500 різних видів таких структур, кількість яких постійно
збільшується. Абсолютна більшість науково-технічних зон зосереджена в США,
Японії, Китаї, країнах Західної Європи, у Росії [1, с. 227].
Чинними технопарками в Україні відповідно до державного реєстру
є: “Інститут монокристалів” (м.Харків), “Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона”
(м.Київ), “Вуглемаш” (м. Донецьк), “Інститут технічної теплофізики” (м.Київ), “Українські
інформаційно- телекомунікаційні технології” (“Укрінфотех”) (м.Київ), “Київська
політехніка” (м.Київ), “Інтелектуальні інформаційні технологій” (м.Київ), “Напівпровідникові
технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка” (м.Київ), “Яворів”
(Львівська обл., Яворівський р-н, м.Яворів), “Агротехнопарк” (м.Київ),
“Текстиль” (м.Херсон), “Машинобудівні технології” (м.Дніпропетровськ) [2,
с. 218].
Більшість
українських технопарків створені на базі великих наукових центрів або вузів, що
мають потужні дослідницькі підрозділи та яким надані спеціальні пільги. За
даними Міністерства освіти і науки України наразі нараховується 12
технологічних парків, 17 наукових парків, 28 інноваційних бізнес-інкубаторів,
26 інноваційних центрів, 23 інноваційно-технологічних кластерів, 8
небанківських фінансових установ, 9 центрів інновацій і передачі технологій, 49
центрів комерціалізації інтелектуальної власності, 29 контактних пунктів за
Рамковою програмою ЄС “Горизонт 2020” і близько 40 інших інституцій, що
працюють в області інновацій [6].
Через
нестабільну політичну та соціально-економічну ситуацію в Україні
спостерігається зменшення показників діяльності університетської та академічної
інфраструктури, забезпеченості кваліфікованими науковими кадрами, що суттєво
впливає на науково-освітній потенціал країни. У звʼязку з цим у найближчі роки
в рамках курсу на модернізацію економіки та інтеграцію національного
господарства в світовий економічний простір необхідно стимулювати розвиток
регіональних науково-освітніх структур, які могли б сприяти створенню
інноваційних підприємств, що генерують і впроваджують інновації у виробництво
регіону.
Основним документом, який регулював питання про
технопарки був Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної та
інноваційної діяльності технологічних парків”, але на сьогодні він втратив
чинність. Натомість діє Закон України “Про спеціальний режим інноваційної
діяльності технологічних парків” [5] та Закон України “Про загальні засади
створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” [4]. Тому потрібно оновити нормативно-правову базу регулювання діяльності цих інноваційних структур.
Таким чином, для успішного переходу економіки на
інноваційний тип розвитку необхідно створити необхідні для цього умови і
забезпечити достатню державну підтримку та фінансування, удосконалити
нормативно-правову базу що дозволило б інвестору, вченим і потенційному
замовникові знаходити однин одного.
Література
1. Волков О. І. Економіка і організація інноваційної діяльності /
Волков О. І., Денисенко М. Г. Підручник. – ТОВ Видавничий дім “Професіонал”, 2004. – 960 с.
2. Єрмакова О. А. Зовнішньоекономічна діяльність регіону:
навчальний посібник / О. А. Єрмакова, Ю. Г. Козак. – Одеса:
Фенікс, 2013. – 332 с.
3. Немченко А. Б. Особливості розвитку технопарків в Україні / А. Б. Немченко,
Т. Б. Немченко // Збірник наукових праць Кіровоградського
національного технічного університету. – 2011. – №19. – С. 315–323.
4. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних
(вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.1992 р. № 2673-XII /
Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. – Ст. 676.
5. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків:
Закон України від 16.07.1999 № 991-XIV / Відомості Верховної Ради України.
–1999. – № 40. – С. 817–820.
6. Про схвалення Експортної стратегії України (“дорожньої карти”
стратегічного розвитку торгівлі) на 2017–2021 роки: Розпорядження Кабінет
Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1017-р [Електронний ресурс] / Режим
доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1017-2017-%D1%80.
Немає коментарів:
Дописати коментар