СЕКЦІЯ 1. ГЛОБАЛЬНА ЛОГІСТИКА У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

В. Ю. Уманців, студент

Київський національний торговельно-економічний університет

Науковий керівник – к.е.н., доцент Лиса С. С.

ГЛОБАЛЬНА ЛОГІСТИКА У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Загострення конкуренції на світових ринках обумовлює пошук шляхів підвищення ефективності міжнародного підприємництва. Одним із них є використання потенціалу глобальної логістики, оскільки вона відіграє вагому роль в активізації міжнародних економічних відносин. Подальша інтеграція України у світовий економічний простір, розвиток торговельно-економічних зв’язків з іншими країнами спроможні сформувати підгрунтя для збільшення  надходження від перевезення вантажів різними видами транспорту [1, c. 53-55].

 Процеси глобалізації та пов’язані з цим зміни у логістиці дають підстави характеризувати сучасний етап її розвитку як глобальний. Очевидно, що якраз інтенсивна глобалізація обумовила подальші трансформації у логістиці. Глобальні тенденції дали змогу розширити перелік логістичних послуг, скоротити кількість постачальників, налагодити  довгострокове співробітництво з логістичними посередниками та вдосконалити методи управління логістичними процесами [2, c. 122-125].

За сучасних умов для підприємств України виникає необхідність пошуку шляхів оптимізації діяльності. У цьому контексті особливого значення набуває створення систем, які дозволяють підвищити ефективність управління матеріальними потоками, що сприяє підвищенню ефективності господарської діяльності. Слід звернути увагу на формування конкурентних переваг через скорочення логістичних витрат.  На території України об’єктами міжнародної інфраструктури загальноєвропейського значення є міжнародні транспортні коридори. Вказані об’єкти є частиною транс’європейської системи, що містить у собі різноманітні центри транспортної інфраструктури [3, с. 26-28].

Світовою тенденцією у розвиткові логістичної інфраструктури є поява великих транспортно-логістичних центрів. У розвинених країнах активно відкриваються логістичні центри й реалізується тристороння схема доставки «виробник – логістичний центр – споживач». Для України з її значною територією, різним рівнем соціально-економічних й економіко-географічних умов, формування регіональних транспортно-логістичних центрів й їхня подальша інтеграція з міжнародною логістичною інфраструктурою є вкрай важливими. У великих мережевих вузлах державного й міжнародного рівня доцільним є створення мережі регіональних терміналів і транспортно-логістичних центрів, об’єднаних у регіональні транспортно-логістичні системи на основі формування єдності організаційно-економічного, фінансового, інформаційного та кадрового забезпечення [4, с. 170].

У практиці розвинених країн реалізація вимог до функціонування транспортно-логістичних центрів пов’язана зі створенням інтегрованих транспортно-технологічних логістичних систем, в яких взаємодія всіх видів транспорту є пов’язаною, а вантажно-розвантажувальні роботи значною мірою автоматизовані. Для активізації процесів інтеграції України до глобальної логістичної системи особливо актуальним є комп’ютеризація більшості процесів роботи з вантажами.

Проведений аналіз практики діяльності українських підприємств  дає змогу дійти висновку про те, що експортери воліють нести логістичні витрати щодо доставки товару до кордону. Визначальним при цьому є прагнення обмежитися організацією доставки товару українською територією, тому що для здійснення логістичних операцій за кордоном бракує компетенції найчастіше навіть компаніям, які позиціонують себе як провайдери логістики.

За умов глобалізації існує необхідність у спрощенні й уніфікації норм міжнародного права, які б активізували процес здійснення логістичних операцій та сприяли підвищенню рівня ефективності. Вкрай актуальним є питання створення уніфікованих правових норм регулювання перевезень вантажів за умов участі кількох видів транспорту. Проведений аналіз дає можливість дійти висновку про те, що аутсорсинг логістичних послуг одержав широке поширення в Україні з цілої низки причин. Йдеться про те, що підприємства доволі часто не повною мірою можуть надавати увесь спектр необхідних послуг самостійно. За цих умов забезпечити всі бізнес-процеси, включаючи логістичні, власними силами й одразу на значній території доволі важко [5, с. 245-289].

Очевидно, що Україна володіє величезним потенціалом у напрямі використання переваг на глобальному ринку логістичних послуг. Незважаючи на ряд негативних  факторів, обумовлених як світовою фінансово-економічною кризою, так і цілим рядом загроз зовнішнього характеру, наша країна щоразу активніше інтегрується до глобальної логістичної системи. Лібералізація державного регулювання спроможна надати належного імпульсу для появи в Україні конкурентоспроможних за світовими параметрами суб’єктів ринку логістичних послуг.

Література

1. Лиса С. Ринок логістичних послуг в Україні: динаміка, структура, перспективи / С. Лиса // Товари і ринки. – 2017. – № 2. – С. 52–61.

2. Заблоцька Р. О. Сприяння ефективних логістичних послуг в міжнародній торгівлі / Р. О. Заблоцька, К. А. Мамедов // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2017. – Вип. 131. – С. 121–130.

3. Сивак Р. Б. Глобальна логістика у забезпеченні сталого розвитку світового господарства / Р. Б. Сивак // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Економіка і менеджмент». – 2015. – Вип. 13. – С. 26–29.

4. Шульгіна Л. М. Ефективність міжнародної транспортної логістики як складової логістичної системи / Л. М. Шульгіна, В. В. Хажанець // Молодий вчений. – 2018. – №4. – С. 168–171.

5. Дугінець Г. В. Глобальні ланцюги вартості. – Київ. Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2018. – 412 с.