СЕКЦІЯ 1. АСПЕКТИ ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

В. Ю. Бондар, аспірант

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

АСПЕКТИ ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Постійні зміни в системі світових господарських зв’язків свідчать про те, утримання лідируючих позицій на світовому ринку – питання складне і багатогранне, оскільки не існує країн, які мають конкурентні переваги в усіх галузях. Можливість підтримувати свій розвиток залежить від успішності країни на міжнародному ринку та здатності реалізовувати наявний потенціал.

Експортоорієнтований розвиток, як економічна стратегія був вперше запропонований урядами Німеччини та Японії в 1950-х роках. Пізніше ця стратегія була застосована в південній Кореї, Тайвані, Гонконзі та Сінгапурі в 1970–1980-х роках, а потім адаптована до економіки країн Південно-Східної Азії, Латинської Америки та Китаю.

На макрорівні, експортоорієнтована модель економічного зростання – це орієнтація нових галузей промисловості переважно на закордонні ринки, зазвичай із залученням іноземного капіталу, чи рідше, застосуванням імпортних квот [1].

На мікрорівні, до експортоорієнтованих підприємств відносяться такі, виробнича діяльність яких спрямована на випуск конкурентоздатної, якісної продукції для реалізації її на зовнішніх ринках із урахуванням задач внутрішнього розвитку, для активізації економіки країни, розширення попиту на продукцію вітчизняного виробництва, розвиток економічних відносин, як в національному, так і в міжнародному аспектах. Через систему розвитку експортно-орієнтованих виробництв національна економіка має змогу взаємодіяти, інтегруючись у світову економіку [2].

До факторів вибору пріоритетних експортоорієнтованих виробництв в країні відносяться:

-     можливість використання місцевих ресурсів;

-     конкурентоспроможність продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках;

-     середньострокова валютна самоокупність;

-     наявність місцевих порівняльних переваг;

-     диверсифікаційний характер використання потенціалу підприємства.

Розширення експортоорієнтованих зв’язків важливе для досягнення інноваційного розвитку, створення ефективної ринкової інфраструктури, підвищення інвестиційного потенціалу, досягнення конкурентоспроможності виробництва та якості продукції, підвищення ступеня адаптації вітчизняного виробництва до розвинених товарних відносин відповідно до міжнародних критеріїв.

Для українських підприємств, диверсифікація експорту шляхом переорієнтації сировинної спрямованості на вивіз готової продукції з великою доданою вартістю є одним з головних завдань зовнішньоекономічної діяльності. Емпіричні дослідження, проведені в [3] показали, що країни, які спеціалізуються на експорті високотехнологічної продукції, демонструють більш високі темпи економічного зростання. Важливим є не лише загальний рівень експорту в країні, але структурна характеристика експортних галузей. Економіка країн, що розвиваються, таких як Китай, розвивається швидше за рахунок більшої конкурентоздатності високотехнологічних товарів на світовому ринку.

Вітчизняні підприємства, які ведуть експортну діяльність мають наступні особливості:

1. їх діяльність регулюється не лише вітчизняним, а й міжнародним законодавством;

2. необхідність забезпечення світових стандартів якості продукції;

3. виникнення додаткових ризиків, в зв’язку з оборотом валютних коштів;

4. необхідність постійного технологічного та інформаційного оновлення підприємства та ін..

Сучасний етап розвитку української економіки в цілому та підприємств зокрема, характеризується значними протиріччями. Для того, щоб пришвидшити темпи економічного зростання необхідно оптимізувати структуру експорту підприємств, розширювати асортимент товарів і послуг, які пропонуються на міжнародному ринку, а також підвищити частку високотехнологічної продукції в загальному обсязі експорту.

Література

1. Гацалов М. М. Современный экономический словарь-справочник / М. М. Гацалов. – Ухта: УГТУ, 2002. – 371 с.

2. Бондар В. Ю. Пріоритети розвитку експортоорієнтованих підприємств України. Сучасні підходи до управління підприємством: зб. тез доповіді ІХ Всеукраїнської наук.-практ. Конф., м. Київ, 12 квітня 2018 р.. – С. 46.

3. Li, X. (2011). Sources of external technology, absorptive capacity, and innovation capability in Chinese state-owned high-tech enterprises. World Development, 39 (7), С. 1240–1248.