СЕКЦІЯ 1. БІОЕКОНОМІКА ЯК ОСНОВНИЙ МЕХАНІЗМ ДОСЯГНЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Л. Ю. Михальчук, магістр

Львівський національний аграрний університет

Науковий керівник – к.е.н., доцент Сиротюк Г. В.

БІОЕКОНОМІКА ЯК ОСНОВНИЙ МЕХАНІЗМ ДОСЯГНЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Сьогодні модель сталого розвитку суспільства залишається для України основним шляхом розвитку її національного господарства і передбачає покращення рівня та якості життя населення, загальну екологізацію економіки держави. Одним із складників суспільного розвитку є біоекономіка, яка ґрунтується на застосуванні біотехнологій та використанні відновлювальних біоресурсів для виробництва продукції та енергії. Біоекономіка повною мірою відповідає концепції Сталого розвитку суспільства.

Взаємозв’язок між економічним розвитком, станом навколишнього природного середовища, використанням енергії, соціальною стабільністю – існує, і цей зв’язок не завжди є позитивним. Вирішення цього еколого-економічного протиріччя можливе за умови створення нової моделі господарювання, збалансованої або сталої економіки, яка базується на принципах екологізації. Це є дуже складне та важливе питання, вирішення якого багато в чому суперечить моделі несталого або економоцентричного розвитку, який розпочався з переходом людства до товарного ринкового господарства. Екологічну неспроможність цієї моделі особливо яскраво продемонструвало XX століття. У даному зв’язку є актуальним визначення основних механізмів досягнення сталого розвитку.

Сутність переходу до сталого розвитку полягає у виживанні людства та одночасному збереженні біосфери. Проте для того, щоб вижити, зберегтися як унікальний біологічний вид, людині необхідно кардинальним чином трансформувати усі сфери своєї діяльності у напрямку істотного зменшення тиску на біосферу [1, с. 231].

Тому ми вважаємо, що формування біоекономіки, заснованої на знаннях, є ключовою стратегією, яка відповідає потребам суспільства, оскільки забезпечує ефективне використання ресурсів на принципах сталості.

Сталий розвиток – це глобальний механізм для забезпечення ефективної діяльності зацікавлених осіб у всіх  сферах життєдіяльності шляхом справедливого використання ресурсів і задоволення потреб, створення умов для розвитку людського потенціалу, реалізації нових  наукових і технічних знань з усвідомленням своєї відповідальності перед сучасним  і майбутніми поколіннями за збереження цілісності природного середовища.

Складно визначити конкретні механізми та інструменти досягнення сталості. Вважаємо, що біоекономіка є тим механізмом, котрий визначає практичні дії, є конкретним шляхом досягнення цілей сталого розвитку. Саме біоекономіка забезпечує взаємодію трьох складових сталого розвитку: економічної, екологічної та соціальної.

Зокрема, біоекономіка здатна поєднати у собі економічний і соціальний елементи за рахунок виробництва продукції на основі біотехнологій, забезпечуючи при цьому задоволення потреб сучасного населення без урізання можливостей наступних поколінь, крім того, за рахунок розвитку біоекономіки відбувається зростання зайнятості, підвищення рівня доходів населення, розвиток сільських територій. У свою чергу, біоекономіка забезпечує взаємозв’язок між економічним та екологічним елементами шляхом використання відновлюваних ресурсів.

Найвагомішими аргументами переходу до біоекономіки, на наш погляд, можуть бути наступні: реалізація концепції сталого розвитку, змін клімату, забезпечення енергетичної безпеки країни та економічної незалежності, наявність нових економічних можливостей та поліпшення якості життя.

Розглянемо взаємозв'язок між сталим розвитком і біоекономікою (табл. 1).

Таблиця 1

Взаємозв’язок між сталим розвитком і біоекономікою

Сталий розвиток (засади)	Біоекономіка (інструменти реалізації)
Зупинити нераціональне використання природних ресурсів.	В процесі виробництва товарів передбачає використання відтворюваних ресурсів.
Ефективне керування наявними фізичним, природним та людським капіталами, спрямоване на збереження і розширення потенціалу країни.	Зберігає та збільшує потенціал природних ресурсів, забезпечує раціональне використання природних ресурсів. Створює нові можливості для розвитку сільських територій, забезпечуючи при цьому певний рівень зайнятості, доходів та соціального капіталу. Використання екологічних - природо-, енерго- і матеріалозберігаючих технологій, включаючи видобуток та переробку сировини, створення екологічно прийнятно.
Соціальна складова, яка орієнтована на людину і спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем.	Соціальне партнерство як механізм розвитку біоекономіки дозволяє узгодити інтереси основних суб’єктів, зменшити соціальну напругу в суспільстві, сформувати систему цінностей, котрі передбачають розумне споживання, можливість участі людей у процесах, які формують сферу їх життєдіяльності, сприяти прийняттю і реалізації рішень та їх контролювати.
Екологічна складова, яка повинен забезпечувати цілісність біологічних і фізичних природних систем.	Біоекономіка дає можливість створення агробіокластерів, які забезпечують раціональне, ефективне використання природних ресурсів, трудових ресурсів даної місцевості, створення ефективного ланцюгу наука-виробництво-споживання. Біоекономіка створює умови для формування самовідтворюючої природної системи та її адаптації до нових умов, змін, що відбуваються в результаті розвитку.

Джерело: на основі [2, с. 26]

Отже, біоекономіка спроможна подолати ряд економічних, соціальних і екологічних проблем. Вона є рушійною силою сталого розвитку і сприяє досягненню його цілей.

Література

1. Romano D. The Bio-based Economy: a New Development Model. Bio-based and Applied Economics. – 2012. – №1(3). – Р. 231–233.

2. Бутенко В. М. Біоекономіка як механізм досягнення цілей сталого розвитку. Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Випуск 1 (88). – 2016. – С. 19–28.